Більше тисячі кілометрів на приладах авто, гігабайти фотографій і стільки ж споминів, вражень та яскравих моментів - це результати вікендової поїздки Ротаракту до наших північних братів. Однак, наша ненька Україна не надто любить, коли її громадяни їздять за її межі, тому створює безліч бюрократичних шлагбаумів, один з яких не пустив наш екіпаж в Білорусію. Однак, бутерброди були приготовлені і горівка куплена, тобто Рубікон був перейдений і повернення додому не було в думках. Після багато секундної ради було вирішено їхати в славне місто Чернівці. На півдорозі до міста було навіть сформована офіційна мета поїздки - інспектувати ініціативну групу, яка десь підпільно діє в Чернівцях. Забігаючи наперед скажу, що вони дійсно діють так законспіровано, що сконтактуватись з ними неможливо. Та цей прикрий момент швидко був забутий лиш ми відкрили для себе це дивовижне місто.

   А далі? Далі йшло по єдиній схемі - побачити усе, що можна побачити, сфотографуватись там, де ніхто навіть не подумав сфотографуватись, запакуватись сувенірами та найголовніше – відчути дух міста. Про останнє варто зазначити, що місто, незважаючи на осінь, гріло, як восени, і люди, неквапливо шпаціруючи по місту змушували самих йти, думати, сприймати усе неквапливо та з відчуттям багатовікової плинності історії навкруги. На фоні таких декорацій кожен з нас відчував, що неспроста ненька Україна не відпускає нас, тому що спершу потрібно побачити усі куточки рідної землі. Тому Слава Україні! Слава Чернівцям! Заздріть усі, хто не побував там, а особливо з Ротарактом.

 

   P.S. дійові особи – Женя (наш невтомний водій) Таня (вся таж Ховрашка) Юля (гуру-президент) Міша (головний фотограф), славна машинка марки Пежоет і навігатор (Катя чи як там її звали)).

 

   Вавака Мелянчук

   він же Божевільний Профффесор

   він же Боба

   він же просто Вальдемар