Вони
посміхаються, коли дзвенить телефон і тішаться, коли хтось заходить у двері.
Вони дуже люблять цукерки в барвистих обгортках, а ще – обговорювати останні
новини. Їх руки пахнуть сонечком і працею, а іноді молоком. Це все про
стареньких дідусів та бабусь, котрі прожили багато – багато років. Одним з них
пощастило – у них є любляча родина: діти, онуки, правнуки, хтось терпляче
переносить співіснування з рідними, а є й такі – котрі лишилися абсолютно самі,
непристосовані до такого швидкоплинного світу.
Ідея
того, що потрібно інвестувати в майбутнє – зовсім не нова, але надзвичайно
жорстока по відношенню до тих, хто знаходиться в золотому віці. Побутує й інша
ідея – «якщо не пам’ятаєш свого минулого – ти не достойний майбутнього». 
На
території Рівненської області налічується понад 20 закладів, спрямованих на
допомогу одиноким непрацездатним громадянам, пенсіонерам. 12 листопада 2011 р. Рівне
Ротаракт клуб відвідав Тучинський геріатричний пансіонат. Це був наш перший
досвід допомоги людям похилого віку і даний візит мав швидше інформативний
характер, ніж соціальний. Ми познайомилися з працівниками закладу, відвідали
два корпуси пансіонату та познайомилися з життям підопічних. У порівнянні з іншими
закладами соціального спрямування, Тучинський геріатричний пансіонат ще досить
молодий, оскільки йому недавно виповнилося лише 10 років. Відтак, оскільки цей
пансіонат є ще у стадії розбудови і становлення, проблем у нього дуже багато,
що потребує залучення значної кількості коштів та людських зусиль. 
Тучинський
геріатричний пансіонат має власне підсобне господарство, столярний цех,
сільського господарські угіддя, за чим теж потрібно доглядати. На разі в
пансіонаті перебуває 102 особи: 49 чоловіків та 53 жінки. Молодші проживають в
окремому корпусі, що одразу будувався для житлових потреб, решта людей
проживають в приміщенні колишньої лікарні, переобладнаної під житловий
комплекс. 
У закладі перебувають
люди з різними долями: когось обдурили «чорні» ріелтори, хтось виявися зайвим
для власних дітей, інший просто лишився одиноким, а є й такі, котрих знайшли в
лісі. Тому для одних пансіонат став порятунком від небезпек та байдужого, а часом і жорстокого ставлення
рідних, а для інших – останнім прихистком. Кожен мешканець пансіонату несе в
собі цікаві історії, навички і вміння: хтось пише вірші, хтось співає, хтось в’яже
чи вишиває, а ще у них є багато спогадів та мрій. 
Довідавшись про
потреби та побажання мешканців пансіонату Рівне Ротаракт Клуб* спільно з Ротарі**
клубом м. Рівне та ініціативною групою аматорського народного хору «Горинь»***
відвідали заклад 27/11/11. Зусиллями добрих людей, ротарійців та ротарактівців
було зібрано вісім пакетів з речами, сотня книг для поповнення бібліотеки – всі
ці речі передалися літнім людям. Значний внесок зробили і ротарійці клубу
Рівне Ротарі: Михайло Кирилов придбав різних сортів печива, Андрій Максимов
подарував смачні рогалики та ватрушки, Лариса Наливайко допомогла фінансово, а
також книжками, Леся Кльонова, президент
Рівне Ротарі 2011-2012 разом з нами відвідала будинок літніх людей, подарувала
печиво, журнали, подарувала своб увагу та розуміння. 
Вже через кілька
хвилин в приміщенні їдальні на них чекав черговий сюрприз: захоплюючий виступ
ініціативної групи хору «Горинь», котрі
виконали такі вічні пісні як «Рідна мати моя», «Чорна гора», а також низку
запальних та комічних пісень, зарядивши всіх присутніх мажорним настроєм з
рідкими нотками суму. Було приємно спостерігати за підопічними пансіонату як
вони притупцьовували в такт, голосно плескали в долоні та підспівували. Іноді
здавалося, що старенькі кульбаки, що вони стискали в руках були їм зовсім
непотрібні. 
Наступним сюрпризом
став солодкий стіл з різними сортами печива, фруктами соком, приправленим
цікавими розмовами. Старенькі залюбки
смакували заварні тістечка та пісочне печиво, зефір та шоколадні вушка, рогалики
з повидлом та слойки з цукром, сонячні мандаринки та банани. Після смачного
десерту кожен отримав подаруночок. У нас також була можливість поспілкуватися з
мешканцями пансіонату, вони поділилися своїми спогадами, планами на майбутнє та
надіями. 
На жаль,
старість – процес природній для людини та неминучий, проте ми їхали додому з відчуттям, що, принаймні,
для підопічних Тучинського геріатричного пансіонату старість перестала бути
тягарем, а перетворилася на їх здобуток. 
Дженнікарка: Тетянка Ховрашка
*«Ротара́кт» —
громадська клубна організація молоді віком від 18 до 30 років, що належить до
великої родини Ротарі Інтернешнл — найстаршої громадської клубної
організації, яка охоплює 36 000 клубів у 165 країнах та існує більше ніж 100
років. Слово «ротаракт», як і програма Ротарі, пішло від словосполучення
«ROTARy in ACTion».
Ротаракт
ставить собі за цілі: надання можливості для придбання додаткових знань і
навичок для особистісного та професійного розвитку, вирішення соціальних проблем
через служіння суспільству та зміцнення дружбита взаєморозуміння між країнами
через міжнародну діяльність і особисті контакти з ротарактівцями з інших країн.
**Ротарі – це організація бізнесменів та людей різних професій усього
світу, що об’єдналися для гуманітарного служіння,
впроваджуючи високі морально - етичні стандарти в усіх професіях, та для
зміцнення доброї волі і миру на землі.
*** Народний аматорський хор "Горинь” – керівник М.Назаренко (25
осіб), створений у 1968 році на базі Рівненського льонокомбінату. За час свого
існування колектив дав понад 800 концертів для жителів області, а також за її
межами. Виступи хору транслювалися по Українському телебаченню. Колектив брав
участь у звітних концертах майстрів мистецтв та художніх колективів області,
учасник фестивалю "Білі ночі” в м. Петербурзі, виступав з концертами в
Болгарії, Нідерландах, Ефіопії, Чехії, Польщі, Румунії, в Мінську, Житомирі.
|
