Мають діток всі звірята.

В пташечок є теж малята!
У відгадки будем грати
І тваринок називати...

У ведмедів ведмежата,
А у білок? ... (Білченята).
В качки семеро качат,
А у курки сім... (курчат).

В мишок дітки - мишенята,
А у пташок? ... (Пташенята).
У корівки є телятко,
А у коника? ... (Лошатко).

Тож не складно відгадати,
Як в тваринок діток звати.
Мають всі вони малят:

І хлоп’яток, і дівчат!

Читаючи рядки даного дитячого віршика-загадки, можна сказати однозначно, що Дитинство - це один з найпрекрасніших періодів життя людини!!! Періодів життя з однієї сторони свідомого, а іншої не свідомого…чому так??? Певно Ви запитаєте!!!! Відповім просто… дитина починає пізнавати навколишнє середовище… людей, які поряд з Нею. Усвідомлювати і засвоювати інформацію, яка через неї проходить.

Прочитавши даний віршик між рядками, стає зрозумілим, що всі малята мають тата та маму, будь-то людина, будь-то тварина…і всі Вони з самого малечку тягнуться до них…для того щоб відчути тепло, ласку та затишок…

 Але дивлячись реально на речі і знявши рожеві окуляри, Ми можемо однозначно сказати, що не все так ідеально в нашому житті, як хочеться думати. Не всі малята мають маму і тата… не всі діти мають домівку…не всі люди мають в що одягтись і що поїсти…

Ви можете запитати, про що взагалі йде мова??? Йдеться саме про дитячі будинки, про тих хто в них перебував, перебуває…і потенційно може потрапити… Як це не прикро, таке трапляється і від цього ніхто не застрахований. Тому Ми повинні хоч якось допомагати таким дітям… не тільки матеріально, купуючи їм солодощі, якісь іграшки чи елементи одягу, а просто давати їм елементарне - свою увагу, турботу, просто приділити час. Зробити так, щоб Вони не почувались чужими в цьому світі. Оскільки коли людина відчуває підтримку, то Вона може себе почуватись потрібною і може рухатись вперед, а не гнатись галопом від усього і від усіх!!!!

Тому виникло бажання зробити щось добре, стати корисним, принести радість та задоволення. А для цього треба так мало!!! Оскільки коли робиш добро, то воно повертається…це факт))). Ця подія згуртувала народ, оскільки ми діяли з певною метою за для благородної справи! Виходячи з благородної потреби, було вирішено відвідати дитячий розпридільник у м. Рівне, в якому перебувають діти віком від 3 до 18 років. Час перебування в ньому, це свого роду період випробування для кожного присутнього з них. Дитина за 3 місяці перебування в даному закладі, звикає до людей, які нею опікуються, звикає до обстановки і коли приходить час коли дитина має покинути розпридільник, з’являється прірва між тим, що було і тим що буде далі. Дитину знов перекидають чи то комусь на поруки, чи то в дитбудинок в якому перебуватиме до повноліття, аж поки можливо її всиновлять!!! Звичайно в таку ситуацію не побажаєш попасти НІКОМУ!!!!!!

 Так, хоч вони і діти, на перший погляд малі, нерозсудливі, але розуміють вони все набагато краще, а ніж Нам здається. В кожного з них є своя історія життя, як Вони потрапили в такий заклад. Один втратив батьків через прикрий випадок, в іншого батьків через залежність до наркотиків чи алкоголю позбавили батьківських прав…третій просто через своє не розуміння втік з дому чи ще щось таке. Кожна історія є унікальною і має право на існування…тому, що маємо, то маємо.

Уявіть собі, перебуваючи в закритій режимній установі, діти всеодно  тікають і тікають не аби куди, а додому…  не зважаючи на те, що їх там чекає… І на питання: «Чому ти тікаєш?», малий відповідає: «просто хочу додому»…

Чимчикує горобець 
По асфальту навпростець,
До домівки поспішає, 
На автівки не зважає.
Не боїться горобець 
Прямувати навпростець,
На зелений він крокує,
Зебри рисочки рахує.

Ми, громадська організація Ротаракт, вирішили здійснити похід до цього закладу. Фінансів, як таких ми не мали для придбання товарів першої необхідності, тому єдиний вихід був - це залучення коштів від не байдужих людей, які готові були прийти на допомогу і здавалось би, що хто зна, як їх знайти, тих благодійників, але… «хто шукає, той завжди знаходить!». І вони, як не дивно знайшлися. Це були члени Ротаракту, друзі, колеги, знайомі. В кінці кінців за період в один тиждень була залучена сума в розмірі 740 грн. Що мені сподобалось – це те, що ніякої реклами, не було використано, єдиний потужний інструмент – напористість, поставлена мета та засоби з допомогою яких це було здійснено: соціальні мережі в яких є дуже багато друзів!!!!!

Виходячи з суми, Ми вже знали на що саме можемо розраховувати. За допомогою Тетяни Карцевої (Захарчук), були організовані дуже цікаві конкурси, які заінтересували не тільки дітей, а й дорослих. Були закуплені дітям футболки, рукавиці, кружки, носки на зиму, для малечі фрукти, резинки. Та ще й до того ж, кожен приніс з дому одяг, взуття…іграшки. Тому подарунки порадували дітей на 100%, а увага до них, то ще більше, яка у вартісному співвідношенні є неоціненною!!!

Коротше кажучи дітям сподобалось, організація вдалась, всі залишились задоволені. Дуже велика подяка за підтримку, допомогу, увагу та участь в цьому проекті!!!

Учасниками та інвесторами, які внесли частинку свого тепла в даний проект були: пан Вітек та його колега Юля, Віктор Пасічник, Олександр Купчинський, Таня та Женя Карцеви, Міша Племяник, Анжела Фролова, Юра Редчиць та Світлана Процюк, Лєна Шульга, Паша Закерничний, Іра Чиж, Вова Білецький, Оля Ляхович, Таня Дивульська, Наташа Бабич, Сергій Козяр, всіх здається написав…якщо помиляюсь, то прошу всі претензії викласти в письмовому варіанті на ім’я Редчиць Ю.М.)))

Окрему подяку виносимо підприємцям, які подарували безкоштовно нові речі, прямо з прилавку!!! Світ не без добрих людей…це дуже приємно, коли на твоєму шляху зустрічаються такі добродії.

На кінець, хочу сказати те, що давайте жити в мирі, любові та злагоді… Приєднуйтесь до Ротаракту, бо це дійсно КРУТО та ДРАЙВОВО і реально у Вас часу на посиденьки не буде, бо Ви будете постійно в русі та в реалізації своїх проектів.

 Звичайно змінити світ ми кардинально не зможемо… та будь-яка соціальна реклама тут безсила, але варто спробувати. Тому як каже Андрій Савицький: «Все буде ГУД!!!»

Просинаюсь на світанку -

Смачно потягаюся, -
Сонцю, небу і батькам
Щиро посміхаюся.

В ванну вмитися спішу,
Чистеньким щоб бути.
„Добрий ранок!” я кажу,
Аж сусідам чути!

Їм щоранку залюбки,
Не залишу й дрібки. 
Ліжко гарно застелю,
Всиплю корм для рибки...

В школу швидко одягнусь:
Поспішати треба!
На урок не запізнюсь, -
Вчитися - потреба!

І тобі пораджу я
Також посміхатися,
З сонцем, небом і батьками

Радісно вітатися!

З повагою, 

Редчиць Юрій