Осіння погода дивним чином стимулює ту частину тіла, яку ввесь час тягне на пригоди та подорожі, у деяких випадках  дане почуття настільки загострюється, що не лишається нічого, окрім як пакувати свої манатки та їхати світ за очі.

Ідея подорожі в Люблін народилася у день, коли працівниця Польського консулату ласкаво видала три пашпорти з візами, а саме у п’ятницю 28 жовтня. Щоб довго не зволікати – у той же день було вирішено обрати початком тріпу. Шкода, проте під час приготувань виявилося, що у подорожі нас не підтримають Юля Мелянчук та Анжела Фролова.

Ну а Юля Недорубко, енергійна панєнка, щаслива власниця карти поляка, пан Женек та пані Ховратка застрибнули до блакитної Панди та помчали назустріч пригодам.

На кордоні Ягодин - Дорохуськ ми нахабно поїхали Зеленим коридором і вже через 3 години нас вітала Польська. До Любліну доїхали біля третьої ночі. Як виявилося, наш заброньований номер у хостелі в самісінькому центрі вже віддали і нам довелося розділитися. Випивши кілька пляшок моцного польського пивка, вирішили годинку відпочити і піти прогулятися містом.

 Сонячний ранок показав, що Люблін виявися хаотичним міксом різних архітектурних та культурних стилів, студентським осередком Східної Польщі.  Вулички Любліна відкрили нам архітектурні скарби міста: Люблінський замок, Кафедральний собор, Краківські ворота, Коронний трибунал, башту Святої Трійці, площу Ринок.

По обіді зустрілися з Президентом Ротаракт - клубу Люблін – Томеком Ліпінським та двома студентами по обміну з США, які виграли ротарійські гранти – Остіном та Кері. Було дивно дізнатися, що студенти лише другий місяць живуть в Польщі – Кері чудово розмовляла польською.

Екскурсію вирішили продовжувати в пабах Любліна, смакуючи місцеве пиво, що виявилося дуже достойним на смак.    

Отак, перебираючись від однієї пивниці до іншої, смакуючи журек та зупу гуляшову ми добралися і до свого хостелу, де швиденько перевдягнулися, поінтегрувалися під рідну горілочку і вирішили повідриватися на польській дупотрясці «Архівіум», куди нас запросив Томек та його подруга. Нам пощастила проїхатися «зайцями» в польському автобусі, за що перепрошуємо пана кєровцу. Юля виявилася стійкою до танців і відривалася до ранку, ми ж, барсуки, почвалали додому.

Наступного дня, ми вирішили ще раз оглянути місто, насолодилися улюбленими краєвидами та відвідали Люблінський замок, де особливої уваги заслуговували експозиції «Страхи на ляхи» та «Польська історія», де нам навіть вдалося знайти експонати з Корця. У планах було ще відвідання «Майданку», проте за браком часу змушені були їхати додому.

Відвідали також і наше консульство.

Щасливі, п’янкі від отриманих вражень та випитого алкоголю ми повернулися додому, з мріями про нові подорожі.

Автор статті: пані Ховратка